Один з найцікавіших історичних будинків Варшави, чия доля віддзеркалює непросту історію польської столиці. За три з половиною століття він змінив кількох власників, архітектурні стилі та функції, був місцем проведення світських заходів, готелем, урядовою установою, а під час війни був зруйнований і відновлений майже з руїн, пише warsaw-future.eu.
Історія будівлі до 20 століття
Історія Pałac Pod Czterema Wiatrami починається близько 1680 року. Замовником будівлі став Станіслав Клінпольт — високопоставлений чиновник і королівський секретар при дворі Яна III Собеського. Архітектором, ймовірно, був знаний майстер бароко Тильман ван Гамерен, який залишив по собі низку знакових варшавських споруд. Уже через п’ять років палац придбав Ян Доброгост Красинський, представник відомого шляхетського роду, що активно впливав на політичне життя Речі Посполитої. Наступним власником став у 1698 році Анджей Хризостом Залуский, а на початку 18 століття — єпископ Плоцький Анджей Станіслав Костка Залуский, знаний меценат і церковний діяч. З 1730-х років палац перейшов до Францішека Максиміліана Оссолінського, а згодом до князя Міхала Казимира Радзивілла.
Саме у цей період будівля зазнала масштабної реконструкції у стилі рококо. Архітектором, ймовірно, був Йоганн Зигмунд Дейбель, один з провідних варшавських митців тієї доби. Після реконструкції палац набув декоративної пишності, а його особливою прикрасою стали скульптури Чотирьох Вітрів — Нота, Борея, Зефіра та Евра, встановлені на стовпах огорожі. Автор цих робіт достеменно невідомий, однак існують припущення, що він також брав участь в оздобленні знаменитого Саксонського саду.
Чергове оновлення відбулося у період з 1769 року по 1771 рік, коли маєток належав багатому банкіру Пйотру Тепперу. Реконструкцію провів архітектор Симеон Богуміл Зуг, який додав будівлі риси раннього класицизму. Було розширено праве крило та зведено новий анекс, що отримав строгий класичний фасад.
У 1801 році палац виставили на аукціон, де його придбав Кароль Фрідерик Дюккерт. Протягом 19 століття він залишався у власності родини. Саме тоді споруда змінила своє призначення. У період з 1808 року по 1914 рік у ній діяв елегантний готель, який став важливою точкою на карті світського життя Варшави. Після Першої світової війни колишній палац втратив статус престижного готелю й поступово перетворився на звичайний житловий будинок з квартирами в оренду. Лише у 1927 році польська скарбниця придбала споруду, відреставрувала її та розмістила тут Міністерство праці та соціального забезпечення.
Друга світова війна та руїна
Під час Другої світової війни Варшава стала ареною жорстоких боїв і масштабних руйнувань. Одним з найтрагічніших моментів історії міста було Варшавське повстання 1944 року, коли польські підпільні сили намагалися звільнити столицю від німецької окупації. Попри героїзм мешканців, повстання було придушене, а німецькі війська вдалися до систематичного знищення архітектурних і культурних пам’яток Варшави.
Pałac Pod Czterema Wiatrami, який на той час вже виконував функцію адміністративної будівлі, не уникнув цієї долі. Після придушення повстання солдати вермахту та підрозділи СС навмисне підпалили палац. Вогонь охопив приміщення, знищив багаті інтер’єри, меблі та унікальні декоративні елементи, що формували неповторну атмосферу резиденції. Залишилися лише обвуглені стіни, фрагменти фасаду та уламки скульптур. Цей злочин був частиною цілеспрямованої політики знищення Варшави, яку німці прагнули стерти з карти як символ польської державності та культури. Разом з іншими палацами, костелами та житловими кварталами Pałac Pod Czterema Wiatrami став німим свідком трагедії, яка назавжди закарбувалася у пам’яті варшав’ян.
Відбудова та сучасність
Після завершення війни постало складне завдання — відновлення Варшави з руїн. У перші повоєнні роки місто нагадувало величезне згарище, але польські архітектори, реставратори й будівельники взялися за відтворення його історичного обличчя. Pałac Pod Czterema Wiatrami увійшов до списку будівель, що підлягали реконструкції.
Відбудову здійснили у період з 1949 року по 1951 рік під керівництвом архітектора Людвіка Боровського, одного з провідних фахівців того часу. Метою було не лише зберегти автентичність пам’ятки, а й пристосувати її до нових адміністративних потреб. Архітектурні риси рококо та класицизму були відновлені настільки, наскільки це дозволяли документи та збережені фрагменти. Зовнішній фасад і скульптури «чотирьох вітрів» повернули собі первісний вигляд, хоча інтер’єри значною мірою довелося створювати заново.
У наступні десятиліття палац знову виконував функції державної установи. Тут розміщувалися офіси та адміністративні служби, а сама будівля стала частиною повоєнного відродження столиці. Особливу роль відіграють скульптури Чотирьох Вітрів, які й досі прикрашають огорожу палацу. Вони стали своєрідними свідками зміни епох, війни та відбудови. У свідомості багатьох поляків ці фігури символізують стійкість і непереможність культури перед обличчям історичних катаклізмів.
