На початку 1990-х Варшава позбулася кайданів планової економіки. Тоді польська столиця почала нагадували хаотичний будівельний майданчик, де капіталізм диктував свої правила.
Стефан Курилович запропонував інший підхід — замість океану сірого бетону, де панельні квартали співіснували з радянською еклектикою, він приніс інтелектуальну дисципліну та точний інженерний розрахунок. Варшавський архітектор не просто проєктував офіси та житлові комплекси — він формував нову польську ідентичність, перетворюючи постсоціалістичний простір на сучасне європейське місто. У цій статті на warsaw-future.eu ми розкажемо про діяльність, мрії та захоплення архітектора, одне з яких, на жаль, призвело до трагедії.
Воля батька, сильніша за власну мрію
Стефан Курилович народився 26 березня 1949 року у Варшаві. Він виріс у родині архітекторів Вітольда та Яніни Куриловичів.
Юний Стефан не поспішав іти батьківським шляхом. Йому подобалося займатися легкою атлетикою. А ще Куриловича захоплював вітрильний спорт.
Стефан хотів вступати на факультет фізичного виховання. Проте родина не схвалювала планів Куриловича. Батько, переконаний у важливості архітектури, вирішив вплинути на вибір сина нетривіальним способом.
Вітольд Курилович написав Стефану листа обсягом у десять з половиною сторінок. На перших п’яти сторінках батько переконливо описував переваги професії архітектора — можливості творчої самореалізації, вплив на міський простір і значущість справи для суспільства. Наступні п’ять сторінок були присвячені менш привабливій альтернативі — життєвим труднощам тих, хто не обирає архітектуру. Завершувався лист натяками на те, що син може лишитися без спадку в разі відмови від сімейної професії.
Аргументи батька виявилися переконливими. Стефан обрав архітектуру. Хоча його спортивні амбіції не зникли повністю, саме мистецтво будувати споруди стало тією галуззю, в якій Курилович досяг успіху, поєднавши дисципліну спортсмена з мисленням творчого проєктувальника.
Освіта та педагогічна діяльність
Отримавши диплом Варшавської політехніки у 1972 році, Курилович не залишив навчальний заклад. Стефана став там викладати.
Понад 20 років варшав’янин віддав роботі в майстерні промислової та великопросторової архітектури, а з 1999 року став її керівником. Студенти згадують Куриловича як наставника, який вчив розуміти логіку міських артерій та проєктувати не красиві фасади, а емоції. Архітектор став науковим керівником для сотні дипломників, що формували нову еліту польського дизайну та збирали нагороди на міжнародних конкурсах.
Курилович був суворим наставником. Він міг вибачити технічну помилку чи неправильні розрахунки, але терпіти не міг посередності. Для нього було принципово, щоб студент виходив за межі технічних навичок: не просто креслив, а закладав сенс у проєкт. Курилович учив дивитися глибше — сприймати архітектуру як спосіб впливу на життя міста.
Новатор в архітектурі
Перші постсоціалістичні проєкти Стефан Куриловича суспільством були сприйняті скептично. Їх вважали занадто сміливими для міста, яке тільки вчилося жити без нав’язаних шаблонів. Але варшав’янин не відступав. Він був переконаний, що архітектура — це не тло для подій, а мова, якою говорить місто.
Однією з найрезонансніших подій стала поява у 2001 році офісного центру Focus Filtrowa. Суцільний чорний скляний фасад будівлі здивував варшав’ян. Не всі схвалювали рішення архітектора. Проте згодом стало зрозуміло, що офісна будівля стала одним із символів переходу Варшави до нової архітектурної епохи й відкритості до нових сучасних підходів.
Багато обговорень викликало й будівництво вежі Centrum Królewska неподалік Саксонського саду у 2002-му. Це була одна з перших офісних будівель у Варшаві з вигнутим фасадом. Критика стосувалася не лише дизайну, а й масштабів. Дехто вважав, що поява такої високої будівлі поруч з історичним парком порушує баланс простору. Однак Стефан Курилович мав залізний аргумент проти архітектурного консерватизму. Він нагадав, що обмеження висоти у 24 метри колись виникло не через естетичні канони, а лише тому, що такою була довжина драбин на пожежних возах.
Хоча проєкти Куриловича спочатку збурювали спокій громадськості своєю незвичністю, згодом виявлялося, що саме цих архітектурних акцентів Варшаві й бракувало. Перевірка часом довела, що архітектор передбачав майбутнє краще за своїх сучасників.
Компанія Kuryłowicz & Associates, заснована у 1983 році Стефаном та його дружиною Евою, спроєктувала кілька десятків об’єктів: від станцій метро до житлових кварталів та комерційних приміщень. Попри різні масштаби й функціонал, усі вони об’єднані спільними рисами:
- чіткістю форм;
- стриманістю;
- використанням мінімальної кількості декору.
Для Куриловича не існувало другорядних завдань. Він однаково серйозно ставився до проєктування як хмарочоса, так і підземної станції метрополітену.
У 2002–2006 роках Курилович став першим уповноваженим з питань професійної відповідальності Палати архітекторів Польщі. У 2010-му варшав’янина запросили до складу Консультативного комітету Генерального секретаря ООН з реконструкції штаб-квартири організації у Нью-Йорку. Комітет складався з 5 експертів. Потрапляння до переліку найкращих фахівців планети свідчило про рівень авторитету Куриловича красномовніше за будь-які премії та нагороди, яких він здобув чимало.
Найвідоміші архітектурні об’єкти Стефана Куриловича у Варшаві
| Об’єкт | Рік | Розташування | Опис |
| Focus Filtrowa | 2001 | Алея Армії Людової, 26 (поруч з Мокотовським полем) | Чорний скляний куб з подвійним фасадом і зимовим садом на 6-му поверсі. |
| Штаб-квартира польської авіакомпанії LOT | 2002 | Вулиця 17-го січня, 39 (біля аеропорту Окенце) | Фасад будівлі нагадує переріз фюзеляжу літака. |
| Станція метро «Двожец Гданьський» | 2003 | Перша лінія варшавського метрополітену на півночі центральної частини міста | Двоповерхова споруда, оформлена в сірих та сріблястих відтінках. Наземні павільйони виконані у формі масивних напівкруглих тунелів, які вночі ефектно світяться, нагадуючи гігантські ліхтарі. |
| Eko-Park | 2000 – 2013 | Мокотув | Перший у Варшаві великий житловий комплекс, що задав стандарт посткомуністичного будівництва. Являє собою архітектурний ансамбль із мінікварталів. |
| Wola Center | 2013 | Вулиця Пшиокопова, 33 | Офісний комплекс із 4 корпусів, об’єднаних спільним багатоповерховим скляним атріумом. Фасад має характерний динамічний малюнок, створений завдяки чергуванню прозорих і матових елементів. Перед входом розташовується бронзовий пам’ятник Куриловичу. |
Захоплення, що подобалось не менше, ніж архітектура
Крім архітектури, пристрастю Стефана Куриловича була авіація. Його батько та дядько також були пілотами. Проте свій шлях у небо архітектор розпочав таємно від родини. Пройшовши курс пілотажу, Стефан літав на власній «цессні». Курилович часто жартував, що літак замінює йому автомобіль. Він охоче брав друзів у кабіну, аби показати їм Польщу з висоти пташиного польоту.
На жаль, пристрасть до штурвала призвела до трагічного фіналу. 6 червня 2011 року під час перельоту до Португалії літак, яким керував польський архітектор, потрапив у зону складних погодних умов над іспанською Астурією. Через густий туман та погану видимість у гірській місцевості сталась авіакатастрофа, в якій загинув Стефан Курилович та троє його супутників. Архітектора поховали у Варшаві на військовому цвинтарі «Повонзки».
Архітектор, який вчив студентів уникати посередності, зумів перетворити Варшаву з пострадянського простору на динамічний мегаполіс. Проєкти Стефана Куриловича продовжують жити автономно, залишаючись найкращим пам’ятником людині, яка створила новий візуальний код польської столиці.
