У 1920-х Варшава проходила через глибоку трансформацію, спричинену відновленням незалежності Польщі в 1918 році. Жінки отримали право голосу, але академічний світ не спішив приймати їх. Архітектура тоді ще вважалася галуззю для чоловіків.
Коли Барбара Брукальська вперше прийшла на факультет архітектури Варшавської політехніки, її не сприйняли серйозно. Перший рік навчання вона провела в статусі вільної слухачки. Та вже за 2 десятиліття амбітна жінка стала першою професоркою архітектури в історії країни. Про протистояння Барбари Брукальської консервативному професійному середовищу, новаторське бачення соціального житла та її архітектурну філософію читайте в цьому матеріалі на warsaw-future.eu.
Боротьба за можливість бути архітекторкою
Барбара Соколовська, яка після заміжжя стала Брукальською, народилася 4 грудня 1899 року в селі Бжезьце, розташованому в Мазовецькому воєводстві. Її мати мала художні здібності та навчала польської мови дітей, у яких не було доступу до освіти. На жаль, вона померла, коли Барбарі було 7 років. Батько архітекторки був випускником Пулавського інституту сільського господарства й лісництва. Він займався вирощуванням овочів.
До того як обрати архітектуру, Брукальська здобула освіту в галузі сільського господарства та садівництва в Пулавах. Здобуті там знання в майбутньому вплинули на її підхід до проєктування.
У 1921 році Барбара вступила до Варшавської політехніки. Архітектурний факультет закладу вважався одним із найпрогресивніших у Європі. Там приймали жінок ще з 1915 року. Проте формальна відкритість не означала рівності. На першому курсі Брукальській дозволили відвідувати лекції без офіційного статусу студентки. Як зазначає дослідниця польського модернізму Марта Лєснявська, більшість перших жінок-архітекторок працювали в тандемі з чоловіками. Тільки так вони могли бути почутими.
У стінах закладу освіти Барбара познайомилася зі Станіславом Брукальським — випускником Міланського політехнічного університету. У 1925 році вони одружилися. Втім, від самого початку Барбара відкинула традиційну роль дружини архітектора. Вона постійно наголошувала, що є не асистенткою чоловіка, а його рівноправною партнеркою, яка відповідає за ідеї, рішення та реалізацію кожного проєкту.
Перевага функціональності над зовнішньою привабливістю
Барбара була прихильницею ідей Ле Корбюзьє — одного з найвпливовіших французьких архітекторів XX століття, піонера модернізму. Він вважав, що архітектура має бути насамперед функціональною та служити людині. Також на підхід Брукальської до роботи вплинув напрям De Stijl — нідерландська художньо-архітектурна течія початку XX століття, що прагнула максимальної простоти, чіткої геометрії та відмови від декору.
Головним майданчиком для реалізації передових ідей став столичний район Жолібож. У 1927 році подружжя Брукальських почало проєктувати там квартали для Варшавського житлового кооперативу, пропонуючи помешкання абсолютно нового типу.
| Рішення | Опис та функціональне призначення |
| Плоскі дахи-тераси | Створювали додатковий простір, який використовувався для відпочинку мешканців та занять спортом. |
| Стрічкові вікна | Довгі безперервні смуги скла, що забезпечували максимальне та рівномірне природне освітлення кімнат. |
| Комунальні комунікації у кожній квартирі | Наявність центрального опалення та гарячої води в кожній квартирі, що для робітничого району 1930-х років було цивілізаційним проривом. |
Свій будинок на вулиці Нєґолевського Барбара та Станіслав також створили під впливом ідей De Stijl та Ле Корбюзьє. Їхнє помешкання стало однією з перших авангардних споруд у Польщі. Дім Брукальських настільки випередив свій час, що в 1973 році його визнали пам’яткою архітектури.
Новий погляд на організацію кухонного простору
Кухня Брукальської — найреволюційніший винахід архітекторки, що увійшов до підручників. Зазвичай приміщення для приготування їжі було окремим, закритим і часто темним. Барбара запропонувала зробити кухню частиною житлового простору, інтегрувавши її у вітальню або загальну кімнату.
| Рішення | Суть та значення інновації |
| Ергономічний ланцюг | Розміщення плити, мийки та стільниці в одну лінію всередині ніші розміром 2,2 м на 1,37 м. Це дозволяло господині виконувати процеси без зайвих рухів, за принципом кухонного конвеєра. Людина діставала продукти з шафки, робила крок убік, щоб помити, потім ще крок, щоб порізати, й ще крок, щоб готувати на плиті. |
| Вбудовані системи для зберігання кухонного приладдя та продуктів | Використання шаф, що займали всю висоту стіни — від підлоги до стелі. Це дало змогу максимально ефективно використовувати кожен квадратний сантиметр і уникати захаращення простору. |
| Відкрита кухня | Відсутність перегородки між кухнею та вітальнею зробила процес приготування їжі відкритим. Людина, яка готувала, залишалася включеною в життя родини, а щоденні побутові справи ставали частиною спільного простору й взаємодії. |
Брукальська змінила не лише планування кухні, а й саме уявлення про домашній побут. Завдяки її підходу приготування їжі перестало бути ізольованою рутиною. Натомість кухня перетворилася на ергономічний простір.
Конфлікт із системою та інтелектуальний спротив
1948 рік став для Брукальської роком тріумфу. Здобувши звання професора Варшавської політехніки, Барбара стала першою жінкою в історії Польщі, яка очолила архітектурну кафедру. Проте в цей час над Східною Європою опускалася завіса соцреалізму. Влада вимагала, щоб архітектура спиралася на традиційні мотиви й історичний стиль, але водночас відповідала ідеям рівності та була функціональною, орієнтованою на колективні потреби. На практиці це означало відмову від легкого бетону та функціональності на користь:
- важких колон;
- барокової ліпнини;
- помпезних фасадів, які імітували палаци минулого.
Брукальська сприймала ці наративи як естетичну помилку.
У розпал ідеологічного тиску, в 1948 році, Барбара видала книгу «Принципи проєктування житлових масивів» (Zasady projektowania osiedli mieszkaniowych). Робота стала її головним науковим маніфестом. У книзі архітекторка систематизувала свій досвід і виклала бачення житла майбутнього. Серед важливих аспектів, які висвітлила Брукальська:
- соціальна психологія — Барбара вперше детально описала те, як архітектура впливає на стосунки між сусідами та самопочуття людини в місті;
- наукова ергономіка — книга містила розрахунки, які допомагали зробити побут максимально раціональним, щоб звільнити час мешканців для освіти та відпочинку;
- місто як живий організм — Брукальська наполягала на важливості зелених насаджень, дитячих майданчиків та сонячного світла, заперечуючи будівництво темних будинків-колодязів.
Книга фактично стала тихим спротивом архітекторки. Поки влада вимагала будувати декорації, Брукальська навчала студентів створювати комфортні простори для людей.
Ціна непокори
Через відмову прославляти соцреалізм Барбару почали витісняти з великих державних проєктів. Її звинувачували в космополітизмі та надмірному захопленні західними ідеями. Проте авторитет Брукальської був настільки беззаперечним, що повністю усунути її було неможливо.
Архітекторка знайшла себе в реставрації. Вона довела, що модерніст може з глибокою повагою ставитися до минулого. Серед її найвизначніших робіт того часу:
- реконструкція палацу Чапських;
- робота над проєктом житлового масиву Окенце, де Барбара намагалася зберегти принципи функціоналізму навіть в умовах жорстких обмежень.
Попри ідеологічний конфлікт, Брукальська залишилася голосом совісті польської архітектури. Її книга «Принципи проєктування житлових масивів» стала базовим підручником для наступних поколінь архітекторів, які вже після падіння сталінізму повернулися до ідей модернізму, закладених нею ще в 1920-х.
Барбара Брукальська померла в 1980 році. Тривалий час її внесок у розвиток архітектури замовчувався: спочатку ідеологічною цензурою, пізніше — через загальну тенденцію ігнорування жіночих імен в історії. У XXI столітті її спадщина переживає ренесанс. Рішення Брукальської, які колись були радикальним експериментом, стали стандартом для мільйонів людей.
