Як змінилася Варшава за понад 60 років архітектурної діяльності Ромуальда Ґутта

Ромуальд Ґутт — один з тих архітекторів, чия спадщина набагато відоміша за їхнє ім’я. Багато людей, що крокують вулицями Варшави, навіть не здогадуються, що проходять повз будівлі його авторства. Утім, архітектор навряд чи засмутився б через таку несправедливість. Для нього праця завжди важила більше, ніж оплески та слава.

За 86 років життя Ґутт пройшов крізь 2 світові війни, пережив трагічну втрату близьких і встиг попрацювати під час панування різних політичних режимів. Але за всіх обставин архітектор завжди залишався вірним своїм переконанням. Він не потурав примхам замовників і не гнався за модними тенденція, хоча чудово розумівся на них. Про життєві драми, кар’єрні досягнення та архітектурну спадщину Ромуальда Ґутта читайте в цьому матеріалі на warsaw-future.eu.

Емігрант, що повернувся на батьківщину

Ромуальд Ґутт народився 6 лютого 1888 року у Варшаві, але дитинство та юність провів у Швейцарії, куди емігрувала його родина. Середню школу закінчив у Цюриху, а диплом архітектора здобув у Вищій технічній школі у Вінтертурі в 1908 році.

Варто зазначити, що Швейцарія на початку XX століття була одним із найсильніших осередків інженерної думки в Європі. Тамтешнє навчання сприяло формуванню не лише технічної майстерності, а й відчуття простору, матеріалу та пропорцій.

У 1909-му Ґутт повернувся до Польщі. Варшава тоді перебувала під владою Російської імперії. Молодий архітектор пройшов практику в майстернях провідних варшавських зодчих:

• Чеслава Пшибильського;
• Юзефа Ґалензовського;
• Рудольфа Сверчинського.

Краще середовище для старту важко було уявити.

Перші кроки в професії та перша любов

У 1910 році з Ромуальдом Ґуттом трапилось одразу 2 події, що змінили його життя. Перша — здобуття головної нагороди на архітектурному конкурсі. Тоді Польща готувалася представити себе на Міжнародній ювілейній виставці в Римі з нагоди 50-річчя об’єднання Італії. Архітекторів попросили придумати оформлення польського павільйону. Ґутт переміг. Його ідея зробити будівлю у формі традиційного польського сільського двору сподобалася найбільше. Виставка так і не відбулася через спалах холери в Італії, але ім’я молодого архітектора стало відомим.

Після перемоги в конкурсі меценат Вацлав Курнатовський доручив Ґутту збудувати двір у селі Брудзув. Замовлення принесло архітектору не лише можливість вперше самостійно реалізувати проєкт, а й доленосне знайомство. У Ромуальда Ґутта зав’язалися романтичні стосунки з донькою Вацлав Курнатовського, Марією-Генрикою. У 1916 році, після завершення будівництва, пара одружилася. У шлюбі народилося 5 дітей.

Від садиб до містобудування

У 1920-х Ґутт будував у дворовому стилі. Тоді так називали архітектуру, натхненну польською садибою. Їй були притаманні:

• симетричні фасади;
• колони;
• високі круті дахи;
• будівлі, що гармонійно вписуються в навколишнє природне середовище.

Ромуальд Ґутт через архітектурні форми повертав польському народу ідентичність. Але його амбіції не обмежувалися приватними віллами. Паралельно він проєктував школи, лісництва та цілі міста. Його план для Сохачева, створений у 1916-му, став одним із перших прикладів урбаністики в Польщі Тоді містобудування ще не була окремою галуззю. Нею займались або інженери-дорожники, або ентузіасти. Ґутту цей напрям дав можливість змінювати навколишній простір.

Зміна підходу до архітектурної діяльності

У 1926 році в кар’єрі Ромуальда Ґутта настав переломний момент. Він здобув перемогу в конкурсі на найкращий проєкт школи політичних наук у Варшаві. Але те, що архітектор запропонував, сильно відрізнялося від його попередніх робіт. Замість звичних прикрас з’явилася сувора геометрія. Будівля відрізнялася поєднанням чітких, відкритих форм, наче складених з гігантських кубів. На фасадах майже не було декору та ліпнини, які б відвертали увагу від самої конструкції.

Тоді ж Ґутт почав використовувати сіру цементну цеглу, яка стала характерною рисою, притаманною його подальшим проєктам. Для архітектора цей матеріал був символом простоти та лаконічності. Червона цегла Ґутту не подобалася, бо здавалася занадто помпезною. Тиньк архітектор теж не визнавав, бо він ховає справжній вигляд стін. А сіра цегла, на його думку, була простою, стриманою та водночас мала гідний вигляд.

Новий підхід архітектор втілив у спорудах, які вже багато десятиліть формують обличчя Варшави:

• школі медсестер, відомій місцевим мешканцям як «ЦеПеЛек»;
• будівлі Союзу страхування на вулиці Солець.

Найяскравішим символом нових уявлень Ромуальда Ґутта про архітектуру став його власний будинок у варшавському районі Жолібож, зведений у 1928 році. Помешкання архітектора сильно відрізнялося від сусідніх вілл. Прості фасади, чіткі лінії та сіра цегла були проявом уявлення Ґутта про те, що архітектура — це насамперед форма й простір, а не купа декору.

Тандем однодумців

Ромуальд Ґутт одним із перших збагнув, що будівля без ландшафту — це наче незакінчена думка. Поки інші сприймали сад як декорацію, він бачив у ньому продовження архітектурного ансамблю. Це переконання об’єднало його з Аліною Шольц, яка спочатку була його ученицею, а згодом стала рівноправною партнеркою на десятиліття.

Спільним тріумфом тандему став маєток і парк Пілсудських у Жулуві, створені в 1935-му. Проєкт не просто став еталоном функціоналізму, а й приніс дуету срібну медаль на знаменитій виставці в Парижі 1937 року.

У 1936 році Ґутт опинився на Олімпійських іграх у Берліні. Ні, він не бігав дистанції. Поляк брав участь у мистецькому конкурсі. У ті часи змагання між архітекторами та художниками було не менш запеклим, ніж у спортсменів. Сьогодні це звучить дивно, але тоді мистецтво було невіддільною частиною олімпійського духу. Ромуальд Ґутт став частиною цієї незвичної історії.

Життя в окупації

Вересень 1939-го призупинив життя у Варшаві. Нацисти закрили університети й театри, намагаючись знищити польську інтелектуальну еліту. Ґутт відповів на це ризикованим викликом — почав читати лекції у підпільній школі архітектури. У часи окупації за таке карали смертю.

Війна забрала в Ромуальда найдорожче — дітей. Син Ян загинув у бою, донька Марія — в концтаборі в Освенцимі. Ще одна донька, Анеля, пройшла крізь пекло таборів, але через хворобу змушена була виїхати до Швейцарії та більше не повернулася. Оскільки другої дитини Ґутта, Марека, не стало незадовго після народження, з п’яти дітей поруч з батьком залишився лише молодший син, Михайло, який теж став архітектором.

Проєктування меморіального цвинтаря в Пальмірах, створеного в 1946-му на місці масових розстрілів під Варшавою, стало для Ромуальда чимось більшим, ніж звичайним державним замовленням. Для людини, яка втратила майже всю родину, ця робота стала способом пережити трагедію та зберегти пам’ять про близьких.

Відбудова Варшави

Після війни понад 85% польської столиці лежало в руїнах. Відбудовувати доводилося все: від підземних комунікацій до пам’ятників. Ґутту тоді було за 60, але він не пішов на спокій, а став одним із головних архітекторів відродження Варшави.

Його повоєнні проєкти стали новими орієнтирами міста.

Паралельно Ґутт очолював архітектурний факультет Варшавської політехніки. Він не просто викладав, а працював над формуванням нової школи фахівців. Серед його студентів був Оскар Гансен — один із найвпливовіших теоретиків архітектури XX століття. Ідеї Ґутта про чесність форми та простір передалися наступному поколінню, яке будувало вже зовсім іншу Польщу.

Ромуальд Ґутт пішов із життя 3 вересня 1974 року у Варшаві, залишивши по собі місто, яке він не просто відбудував, а переосмислив. За понад 60 років безперервної праці архітектор втілив у життя близько 100 проєктів. Про видатного діяча нагадує не лише вулиця в Урсинуві, названа його ім’ям, а й численні будівлі. Фірмова сіра цегла Ґутта, яка колись здавалася викликом традиціям, стала невіддільною частиною образу польської столиці.