Одним з найвідоміших у світі польських полярників вважається Генрик Арцтовський — науковець, викладач та мандрівник. Очоливши першу наукову експедицію до Антарктиди, він проклав шлях до нових досліджень полярних регіонів, пише сайт warsaw-future.eu.
Ранні роки та дослідницький шлях Генрика Арцтовського
Генрик Арцтовський народився 15 липня 1871 року у Варшаві. Під час навчання у гімназії в окупованому німцями Іновроцлаві він зазнавав цькувань через використання польської мови, тому переїхав до Льєжа, Бельгія. Там хлопець спочатку опановував математику, фізику та астрономію у Льєзькому університеті, а потім хімію та геологію у Сорбонні та гірничій школі. Згодом він змінив своє прізвище з Арцта на Арцтовського, щоб підкреслити свою польську ідентичність.
Здобувши вищу освіту у 1893 році, випускник почав працювати у Хімічному інституті Льєзького університету як фахівець з геологічних наук. У 1895 році Генрик Арцтовський погодився на участь в експедиції свого нового знайомого, бельгійського мандрівника Адрієна де Жерлаше де Ґомрі, до Антарктиди. Ставши науковим керівником, він вирушив разом з малобюджетним екіпажем з 22 осіб у 1897 році. Зрештою, вони першими перезимували в Антарктиді, виконавши низку метеорологічних та екосистемних досліджень до 1899 року.
Після повернення Генрик Арцтовський взявся за аналіз результатів експедиції у Королівській обсерваторії Бельгії. Водночас він організував лекційний тур для висвітлення здобутків полярної місії не лише у Бельгії, але й за кордоном. Під час неї дослідник познайомився з американською актрисою та оперною співачкою Аріан Джейн Адді, яка стала його дружиною у 1909 році. У 1910 році чоловік доєднався до французької експедиції на Шпіцберген та Лофотенські острови.
Незабаром подружжя переїхало до США, де Генрик Арцтовський очолив науковий відділ Нью-Йоркської публічної бібліотеки. Під час Першої світової війни він активно підтримував Комісію у справах Польщі, висвітлюючи культурні, історичні та економічні дані про рідну країну. У 1915 році дослідник отримав американське громадянство, зберігаючи політичну прихильність до вітчизни з новонабутою самостійністю. Наприкінці свого перебування у США він став членом Клубу дослідників у Нью-Йорку, міжнародного товариства наукових та польових досліджень.
Повернувшись до незалежної Польщі у 1920 році, Генрик Арцтовський обійняв посаду професора кафедри геофізики та метеорології в Університеті імені Яна Казимира. У 1930 році він очолив Астрономічну обсерваторію Університету імені Яна Казимира, а у 1934 році — Міжнародну комісію з кліматичних коливань. У 1935 році дослідник був запрошений до Польської Академії Наук. Під час його перебування на конгресі Міжнародної геодезично-геофізичної спілки у Вашингтоні розпочалася Друга світова війна, через що він був змушений залишитися за кордоном до кінця життя. Так, він взявся за наукову роботу у Смітсонівському інституті з 1939 до 1950 року. Помер Генрик Арцтовський 21 лютого 1958 року у Бетесді та був похований на цвинтарі Військові Повонзки у Варшаві.
Визнання та значення наукової діяльності Генрика Арцтовського
Генрик Арцтовський відіграв важливу роль у визнанні полярних досліджень Польщі. Письмовий доробок дослідника налічує близько 200 наукових праць, серед яких «O nieciągłościach w przebiegu rocznym ciśnienia atmosferycznego», «On Solar Faculae and Solar Constant Variations», «On solar constant and atmospheric temperature changes» та інші. За плідну діяльність його ім’я присвоїли польській науково-дослідній станції на острові Кінг-Джордж, а також низці географічних об’єктів в Антарктиді та на Шпіцбергені.
