Культура Польщі постійно змінюється і піддається впливу технологій, які приходять у наше життя. Кшиштоф Водічко – варшавський художник, який прославився на весь світ завдяки своїм відеопроекціям на архітектурних об’єктах. Крім того, він є новатором, який постійно працює над цікавими та оригінальними проектами, автор відеофільмів та статей про мистецтво, і професор Варшавської Академії витончених мистецтв. Здається, що поєднувати стільки талантів та навичок неможливо, але Кшиштоф Водічко на власному прикладі продемонстрував, що світ здатен подарувати багато можливостей – потрібно лише мати бажання, пише warsaw-future.eu.
Ранні роки, навчання та початок кар’єри Кшиштофа
Кшиштоф Водічко народився у 1943 році під час повстання у Варшавському гетто у родині диригента польського оркестру. Зростав він у післявоєнній столиці, окупованій Радянським Союзом.
Коли Кшиштоф ще був студентом Варшавської Академії витончених мистецтв, він почав співпрацювати з режисером Юзефом Патковські та Експерементальною студією над звуковими перфомансами. Вищу освіту майбутній новатор отримав у 1968 році в галузі промислового дизайну. Наступні два роки він працював у Варшаві, займаючись розробкою електронних продуктів. З 1970 року Кшиштоф Водічко проектував професіональні оптичні, механічні та електронні інструменти на Польському технічному заводі.
Режисер Лукаш Рондуда, згадуючи роботи Водічко 70-х років, відзначав його гарну освіту та професіоналізм. У тексті 1971 року “Мистецтво та цивілізація” Кшиштоф писав, що для нього роль художника полягає в тому, щоб захищати навколишнє середовище людини, відкривати нові або забуті потреби, яких не торкаються інші види діяльності.
Його ранні роботи викликали ажіотаж, відкидаючи прагматичну та функціональну парадигму дизайну. Кшиштоф любив влаштовувати шокуючі та нестандартні перфоманси – таким був проект “Продукт” 1970-го року. У холодильник марки “Москва” Кшиштоф Водічко поклав шматок м’яса, що протухло, і підсвітив його червоним світлом, а при відкритті холодильника вмикалися записи композитора Шаболца Ештені.
Переломним проектом у кар’єрі Кшиштофа став “Персональний інструмент” 1969 року. Його суть полягала в тому, що так званий “інструмент” збирав з навколишнього світу різноманітні звуки та створював з них унікальний “звуковий пейзаж”. “Персональний інструмент” представляв собою мікрофон, який надягався на лоб і витягував звук, в той час як фотоприймачі у рукавичках його ізолювали та фільтрували.
Досягнення Кшиштофа Водічко та робота з архітектурними об’єктами
Свої перші відеопроекції на відомих архітектурних об’єктах Водічко почав створювати у Торонто у 1981 році. Згодом проекціям художник почав надавати метафоричне значення і обирати найбільш “чуттєві” точки міського пейзажу. Роботою, що найбільш запам’яталася суспільству, стала проекція на будівлі Федерального суду у Лондоні у вигляді двох рук, що стискають залізні прути. Ця відеопроекція була символічно зображена на тій частині будівлі, де знаходилися арештанти. До цього символу Кшиштоф ще неодноразово повертався у своїй діяльності.
На 47-му річницю нападу гітлерівців на Варшаву Кшиштоф Водічко спроектував на копію пам’ятника Коллеоні на площі перед Академією виточених мистецтв у столиці зображення танка (на цоколь пам’ятника), скелета коня (на фігуру коня) та міліцейську палицю на місце оригінальної зброї. Цей образ Вершника Апокаліпсису критики та суспільство сприйняли як застереження для Польщі.
Кшиштоф Водічко – лауреат багатьох нагород та премій. Своїм цінним досвідом він ділився зі студентами у рідному місті, викладаючи у Академії мистецтв та Варшавському політехнічному університеті, а також читав лекції у Парижі, Торонто та Нью-Йорку.