У 21 столітті віртуальна реальність поглинає чимало сфер людського життя. У Варшаві ця техніка захоплює вже й місцеві театри, пише сайт warsaw-future.eu. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про віртуальну реальність у культурних місцях Польщі.
Доповнена реальність
Протягом 21 століття VR набирає значної популярності. У наш час його використовують не лише у комп’ютерних іграх, а й у театрі. Звісно, для варшавців це є чимось незвичним, адже вони звикли до того, що на віртуальну реальність можна натрапити у GPS-навігації, Skype, а також у сучасних кінотеатрах. Занурення у VR можливе завдяки техніці 360°, яка дозволяє стежити за зображенням не лише перед глядачем, а й навколо нього. Для цього використовуються окуляри з високою роздільною здатністю, які чутливі до рухів голови, а часто й очей.
Віртуальна реальність подарувала можливість людству відвідати чимало цікавих місць, не виходячи з власної кімнати. Також при перегляді фільму завдяки таким окулярам можна відчути все, що відчуває фізично головний герой. Під час перегляду класичного кіно, ми усвідомлюємо, що дивимось те, що б хотів нам показати режисер. А от у випадку VR-фільмів варшавці мають змогу самотужки вибирати зображення, яке привернуло їхню увагу, так само як і в повсякденному житті.
Театральна віртуальність
У Польщі чимало театральних режисерів прагнуть експериментувати з доповненою реальністю. Одним з них є варшавський культурний діяч Кшиштоф Гарбачевський. Йому вдалось організувати виставу, у якій 360 проєкцій створюють ігровий простір. У п’єсі Uczta VR-анімації є елементом сценографії, що відповідає сценічній дії. А от у Robert Robur уся вистава є візуалізацією простору з погляду акторів і їхні думки відображаються на величезному екрані у формі ока. У цій виставі автор хоче перенести глядачів у майбутнє, а саме у світ, коли панують нові медіа та цифрова реальність. Кшиштофу вдалось втілити усі свої задуми щодо цього твору. У п’єсі Państwo według Platona автор дає можливість варшавцям подивитись на світ очима головних героїв за допомогою сучасних технологій. Це вдалось втілити у реальність завдяки тому, що актори одягли окуляри і усі їхні думки та рухи транслювались на екран для глядачів.
Віртуальною реальністю також захопився ще один варшавський режисер Ґжеґож Яжина. Протягом багатьох років він працював у популярному серед молоді варшавському театрі TR Warszawa. Ґжеґож є автором проєкту GEN, який став першою театральною постановкою VR у Польщі. У його роботі мистецьке дослідження поєдналося з новими технологіями, що виглядало дуже доречним, адже ця вистава була про напругу між індивідом і групою, про заперечення соціальних норм. Шоу цього варшавського режисера стало відповіддю на фільм Ларса фон Трієра “Ідіоти” про групу молодих людей, які прикидались людьми з розумовими вадами, щоб поставити під сумнів норми західного суспільства. Віртуальний проєкт GEN продемонстрував те, що, попри швидкий технологічний розвиток, людство не завжди розвивається етично, тож виникають проблеми щодо суспільної толерантної поведінки.
Отож використання віртуальної реальності у варшавських театрах є чимось новим та незвичним, але дуже прогресивним у 21 столітті. Використання техніки 360° у записі виступів має ще один важливий аспект – цей метод вказує на нові можливості документування та архівування театральних творів, дає надію на усунення розриву між подією та її записом. Також вистави з доповненою реальністю приваблюють чимало молоді та дітей, які входять до покоління Z, яке легко сприймає та пристосовується до новітніх технологій.
