Варшавські неонові вивіски є невід’ємною частиною польської історії та архітектури. Цей незвичний елемент інтер’єру міських вулиць пережив багато історичних подій: здобуття Польщею незалежності, епоху капіталізму, Другу світову війну та післявоєнне відновлення Варшави. Неонові вивіски використовувались у якості реклами, декору та освітлення вулиць у темний час доби. Яскраве неонове світло після Першої світової війни засяяло у багатьох європейських столицях, але для Варшави воно мало особливе значення. Далі на warsaw-future.
“Неонізація” Варшави: історичне минуле
Свою популярність у Варшаві неонові вивіски здобули після Першої світової війни, коли більша частина міста була зруйнована окупантами. Власники маленьких крамничок, кафе, перукарень та інших уцілівших закладів власноруч створювали вивіски, але вони виглядали однаково, сіро та ніяк не приваблювали клієнтів.
Перші неонові вивіски у Варшаві з’явилися у 1926 році на даху вілли Макроні, яка розташовувалась на перехресті вулиць Маршалковської та Єрусалимських алей. Вивіска була створена для реклами пивоварні і на ній були зображені пляшка пива і напис “Porter”. Після цього неонові вивіски стали широко використовуватися для декору вітрин магазинів, закладів та вуличної реклами. Цю подію не оминули увагою і місцеві ЗМІ, але думки у газетах та журналах розділились. Наприклад, у “Газеті Польській” у 1936 році захоплювалися такою ініціативою і писали, що неонове сяяння вночі відображає життя і бурхливий ритм великого міста. “Варшавський кур’єр” цих захоплень не розділяв, стверджуючи, що неонові вивіски лише псують нерви та зір варвшв’ян, ніяк не підкреслюючи унікальну архітектуру міста.
У 1933 році варшавський магістрат увів деякі правила для власників бізнесу, які планували встановлювати у своїх закладах неонове світло. Червоне світло у вивісках було заборонене через небезпеку для зору, а також у цілях безпеки водіїв та пішоходів не дозволялося використовувати світло, що миготить.
Створенням неонових вивісок для кафе, ресторанів, кондитерських, крамниць та державних установ іноді займалися відомі художники. Наприклад, для варшавського магазина солодощів “Сухард” у 1935 році створив декор архітектор Владислав Ліхтенштейн, а відомий графік Тадеуш Кришак займався неоновим оформленням вітрини заводу “Ера”.
Занепад та нове життя епохи неонових вивісок
Використання неону у якості реклами протягом 40 -50-х років ніяк не заоохочувалось, адже різноманітні маркетингові прийоми не вписувалися в комуністичний устрій. Неонові вивіски дозволялося використовувати лише в якості декору та для передачі інформації, тому неон освічував лише деякі варшавські вокзали, кінотеатри і готелі.
Вулична реклама відродилась лише після смерті Сталіна, а із нею – і неонові вивіски. Газета “Столиця” у 1956 році писала, що неонові вивіски наповнюють місто життям, енергією і рухом вночі, так само, як і вдень. У 1972 році у Варшаві була навіть створена державна компанія, яка виготовляла та встановлювала у місті неонові вивіски.