Прогулюючись вулицями сучасної Варшави, насолоджуючись її красою та величністю, ми рідко задумуємось над тим, скільки краси у місті не збереглось до наших днів. Ще після Другої світової війни Варшава, немов фенікс, відновилась із попелу. Однак не вдалося відновити всіх архітектурних пам’яток та унікальних споруд, які прикрашали місто ще декілька століть тому. Однією з найвидатніших споруд усіх часів у Варшаві вважалась Естакада, або Віадук Панцера. На жаль, віадук не зберігся до наших днів. Проте, незважаючи на плин часу та стрімкий розвиток сучасної архітектури, Віадук Панцера вважається одним із найвеличніших у польській столиці. У нашій статті на warsaw-future.eu ми розповімо найцікавіші факти з історії естакади та біографію його засновника.
Будівництво естакади
Віадук Панцера було побудовано упродовж 1844-1846 років. Автором проєкту був видатний інженер Феліціан Фелікс Панцер. Віадук поєднував Замкову площу у Варшаві та міст Кербедза (який також не зберігся до наших днів). Спуск естакади було побудовано неподалік від Королівського замку у Варшаві. Він вів від Замкової площі до Олександрівського мосту, який було побудовано пізніше, у 1864 році. Це був один із небагатьох мостів через річку Віслу у польській столиці, тому він відігравав важливу роль у житті міста.
До початку Другої світової війни на місці будівництва віадука була вулиця Новий З‘язд. Власне ця вулиця і об’єднувала естакаду Панцера та міст Кербедза. Віадук Панцера став не лише архітектурною окрасою міста: він також сприяв швидкому та більш зручному перевезенню різноманітних вантажів, переїзду громадян із берегової частини річки Вісли у самий центр Варшави.
Кожного дня через віадук Панцера проходили тисячі вантажів, а місцеві жителі насолоджувались його красою та комфортом.
Особливості естакади Панцера
Віадук Панцера являла собою міст зі семи великих арок, чотири з яких були відчиненими для комфортного проїзду. Найбільша частина спуску виглядала як високий земляний насип, оточений схилами під чітким кутом сорок п’ять градусів. У деяких точках дотику з арками насип становив більше шістдесяти футів.
До наших днів збереглися деякі світлини віадука Панцера та інформація про нього. Відтак, відповідно до Російського біографічного словника, естакада Панцера була найвидатнішою спорудою відомого інженера, яку він створив у Варшаві.
Віадук був абсолютно унікальним у всьому світі: завдяки своїм габаритам та доволі сміливим на той час проєктним ідеям, міст був відомий як «прекрасний пам’ятник видатних здібностей та великих можливостей у будівельній справі Панцера». Власне віадук прославив видатного інженера на весь світ.
Проєкт Панцера також передбачав можливість встановлення на естакаді залізничних та трамвайних колій. Можливо, з часом віадуком би проклали колії, однак він був повністю зруйнований у 1944 році. Під час Варшавського повстання війська вермахту підірвали видатну естакаду, а разом із ним і міст Кербедза – ще один із найкрасивіших мостів у Варшаві.
Естакада після Другої світової війни
Після завершення Другої світової війни на місці естакади побудували тунель, який знаходився під Замковою площею. Цей тунель згодом став центральною частиною нової магістралі у Варшаві Схід-Захід. Власне він з’єднував віддалені частини польської столиці і був найкоротшим шляхом. Про вигляд естакади Панцера на Замковій площі у Варшаві нагадує лише меморіальна дошка з надписом про дати будівництва та автором проєкту.
Біографія творця естакади
Віадук Панцера був побудований за проєктом видатного тогочасного інженера, польського офіцера, педагога Феліціана Фелікса Панцера.
Феліціан Фелікс Панцер народився 27 травня 1798 році у Бодзехуві. Майбутній інженер народився у дворянській родині, тому з малечку його батьки потурбувались про освіту сина. Феліціан Фелікс Панцер навчався у Вонхоцьку, згодом у Кракові, а у 1815 році вступив у Ягеллонський університет на філософський факультет.
З інженерією Панцер пов’язав своє життя у 1818 році, коли вступив до Корпуму інженерів польської армії. Уже в цьому році Феліціан Фелікс Панцер взяв участь у розробці карт Варшави та ближніх міст. За це його підвищили до звання лейтенанта.
Свій перший досвід у будівництві мостів Феліціан Фелікс Панцер отримав під час зведення підйомного дерев’яного мосту через річку Нарву (неподалік Модлинської фортеці). Міст будували упродовж 1825-1826 років. Уже через декілька років Феліціан Фелікс Панцер отримав звання підпоручника за великий вклад та участь у збільшенні Замойської фортеці.
Саме тоді про талановитого інженера дізналась уся Польща. Однак шалений успіх йому приніс його сміливий проєкт, який було опубліковано у 1830 році польською мовою. Це був проєкт однопролітного залізного моста через річку Віслу біля Варшави.
Паралельно Панцер вів викладацьку діяльність: у 1826 році він став професором прикладних мистецтв. Аж до 1830 року Ф. Панцер читав лекції з архітектури та цивільного будівництва. Рівних йому у Польщі практично не було, саме тому у 1829 році Ф. Панцер отримав Орден Святої Анни за свій величезний вклад у розвиток науки Польщі.
Згодом Ф. Панцер став очільником будівництва Августовського каналу. Під час його зведення Фелікс Панцер був організатором виробництва гідравлічного вапна під водою. Його використовували для встановлення шлюзів.
У 1830 році Фелікс Панцер прийняв рішення залишити військову службу. Після цього він розпочав працювати в Урядовому комітеті фінансів. Уже через два роки, у 1832 році, Панцера обрали членом Урядового комітету з питань внутрішнього, духовного та громадського просвітництва. Паралельно у цьому ж році Панцер вступив у Будівельну раду Королівства Польського. З 1838 року Фелікс Панцер був виконуючим обов’язків Генерального інспектора доріг та мостів. Лише через декілька років його офіційно затвердили на цій посаді.
Фелікс Панцер зробив величезний вклад у розвиток тогочасного будівництва, науки, духовенства та освітньої діяльності. Не дарма говорять, що талановита людина талановита у всьому. Ці слова описують Фелікса Панцера найкраще.
Найвідоміші проєкти Панцера
Фелікс Панцер прославився завдяки своїм сміливим проєктам та унікальним роботам. У 1838 році Панцер став автором проєкту першого дерев’яного мосту через річку Вепр, яка протікала неподалік Косьміну. Міст було побудовано у 1841 році. Дерев’яний міст вважався одним із найвидатнішим у мостобудуванні Польщі. Особливостями цього мосту були надзвичайно великі розміри прольоту, які становили більше сімдесяти п’яти метрів довжини. На той час максимальна довжина прольотів у мостах становила до п’ятдесяти метрів. Тому Фелікс Панцер у своєму проєкті втілив усі тогочасні можливості та інновації, які дозволили йому побудувати один із найвидатніших мостів на території Польщі. За зведений міст Фелікс Панцер отримав Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира. Його роботу визнали технічним дивом дев’ятнадцятого століття.
Згодом Фелікс Панцер став учасником нового Комітету зв’язку у Королівстві Польському, а у 1847 році його обрали інспектором тринадцятого Варшавського комунікаційного округу у Російській імперії.
Власне у цей період Фелікс Панцер був ініціатором та організатором ремонтних робіт на мостах вздовж річки Вісли. Також він сприяв зміцненню берегів Вісли та розвитку багатьох інших шляхів у Польщі.
Найбільшим досягненням Фелікса Панцера вважається віадук на Замковій площі, який було побудовано у 1846 році у Варшаві. За реалізацію цього проєкту видатний інженер отримав три тисячі рублів (на той час це був дворічний дохід Панцера). За свій вклад у розвиток та будівництво Варшави Панцер отримав не лише визнання та славу, але й чималі ресурси для розвитку своєї справи.
Згодом Фелікс Панцер займався розробкою проєкту водогону для польської столиці. Також він планував створити ще один міст через річку Віслу неподалік Варшави. Однак нові проєкти інженера не були затверджені.
Фелікс Панцер брав активну участь в іноземних архітектурних конкурсах. Завдяки цьому його роботи викликали неабиякий інтерес у багатьох інженерів з-за кордону. Таким чином про Панцера заговорив увесь світ.
Видатний інженер Фелікс Панцер помер у рідній Варшаві 16 березня 1851 року. До сьогодення у місті вшановують пам’ять видатного інженера та ніколи не забудуть його величезний вклад у розвиток Варшави.
