Варшава зберігає пам’ять про велику кількість історичних об’єктів, яких вже немає. Колись вони були не тільки елементом польської культури, але й інших країн. Вивчаючи забуті об’єкти архітектури, збираючи інформацію про них по деталях, можна дізнатися багато цікавих фактів із історії міста. Олександро-Невський собор є чудовим зразком прекрасної архітектури минулого і має свою величну історію. Далі на warsaw-future.
Заснування та особливості архітектури собору
Ідея заснування собору була висунута варшавським генерал-губернатором Йосипом Гурко, який брав участь у російсько-турецькій війні та у 19 столітті підтримував русифікацію Польщі. Саме за його ініціативою була заборонена польська мова у навчальних закладах, відбулося посилення цензури та переслідувалися прихильники греко-католицької віри. Йосип Гурко звернувся у листі до царя Олександра III із проханням виділити місце для молитви у Варшаві для людей православної віри.
У 1893 році була створена рада з будівництва собору, яку очолив Гурко. Генерал-губернатор схвалив архітектурний проект собору, який був запропонований радянським архітектором Леонтієм Бенуа. Кошти на будівництво жертвували приватні особи, муніципалітети і священики. Велику суму грошей виділив священник та подвижник православної церкви Іоанн Кронштадтський. Загальний бюджет, який був витрачений на будівництво собору, становив 3 мільйони рублів.
Будівельні роботи велися цілих 18 років. Парафіян почали приймати у 1900 році, а потім ще 12 років продовжувалися роботи над оформленням інтер’єру. Собор мав п’ять куполів та окрему дзвіницю – саме це стало гордістю святині. 9 листопада 1900 року над головним куполом собору встановили чотирикінцевий хрест.
На початку 20-го століття собор вважався найбільшою спорудою у Варшаві, його висота складала 70 метрів. Зал собору вміщав дві з половиною тисячі осіб, а над його оздобленням працювали найвидатніші майстри, у тому числі, художник Віктор Васнецов. Він малював фрески для храму, а 12 мозаїчних панно були створені у майстерні Фролова за ескізами известных художников. В оформленні собору використовувався мармур, граніт, дорогоцінні та напівдорогоцінні камені.
20 травня 1912 року на урочисте освячення головного вівтаря собору запросили митрополита Київського та Галицького Флавіана. Вівтар був освячений в ім’я св. князя Олександра Невського.
Роки німецької окупації та рішення про знесення споруди
![](https://warsaw-future.eu/wp-content/uploads/sites/36/2022/06/image4-1.jpg)
Під час Першої світової війни православне духовенство було терміново евакуйовано із Варшави. Із собору були вивезені найбільш цінні ікони та деталі інтер’єра.
Німецькі солдати використовували Олександро-Невський собор як гарнізонний костел. Собор був переіменований на честь св. Генріха.
В 1918 році Польща стала незалежною державою, і собор був предметом довгих суперечок у столиці. Багато містян підтримували ідею знесення споруди, адже вважали його символом чужої влади або будівлею, яка не вписується у естетику міста. Стефан Жеромський, польський письменник і публіцист, пропонував перетворити собор на музей історії польського народу, однак, незважаючи на всі протести, споруда була знесена у 1924-1926 роках. Також у ті роки були знесені всі інші православні храми у Варшаві.