Варшава зберігає пам’ять про велику кількість історичних об’єктів, яких вже немає. Колись вони були не тільки елементом польської культури, але й інших країн. Вивчаючи забуті об’єкти архітектури, збираючи інформацію про них по деталях, можна дізнатися багато цікавих фактів із історії міста. Олександро-Невський собор є чудовим зразком прекрасної архітектури минулого і має свою величну історію. Далі на warsaw-future.
Заснування та особливості архітектури собору
Ідея заснування собору була висунута варшавським генерал-губернатором Йосипом Гурко, який брав участь у російсько-турецькій війні та у 19 столітті підтримував русифікацію Польщі. Саме за його ініціативою була заборонена польська мова у навчальних закладах, відбулося посилення цензури та переслідувалися прихильники греко-католицької віри. Йосип Гурко звернувся у листі до царя Олександра III із проханням виділити місце для молитви у Варшаві для людей православної віри.
У 1893 році була створена рада з будівництва собору, яку очолив Гурко. Генерал-губернатор схвалив архітектурний проект собору, який був запропонований радянським архітектором Леонтієм Бенуа. Кошти на будівництво жертвували приватні особи, муніципалітети і священики. Велику суму грошей виділив священник та подвижник православної церкви Іоанн Кронштадтський. Загальний бюджет, який був витрачений на будівництво собору, становив 3 мільйони рублів.
Будівельні роботи велися цілих 18 років. Парафіян почали приймати у 1900 році, а потім ще 12 років продовжувалися роботи над оформленням інтер’єру. Собор мав п’ять куполів та окрему дзвіницю – саме це стало гордістю святині. 9 листопада 1900 року над головним куполом собору встановили чотирикінцевий хрест.
На початку 20-го століття собор вважався найбільшою спорудою у Варшаві, його висота складала 70 метрів. Зал собору вміщав дві з половиною тисячі осіб, а над його оздобленням працювали найвидатніші майстри, у тому числі, художник Віктор Васнецов. Він малював фрески для храму, а 12 мозаїчних панно були створені у майстерні Фролова за ескізами известных художников. В оформленні собору використовувався мармур, граніт, дорогоцінні та напівдорогоцінні камені.
20 травня 1912 року на урочисте освячення головного вівтаря собору запросили митрополита Київського та Галицького Флавіана. Вівтар був освячений в ім’я св. князя Олександра Невського.
Роки німецької окупації та рішення про знесення споруди
Під час Першої світової війни православне духовенство було терміново евакуйовано із Варшави. Із собору були вивезені найбільш цінні ікони та деталі інтер’єра.
Німецькі солдати використовували Олександро-Невський собор як гарнізонний костел. Собор був переіменований на честь св. Генріха.
В 1918 році Польща стала незалежною державою, і собор був предметом довгих суперечок у столиці. Багато містян підтримували ідею знесення споруди, адже вважали його символом чужої влади або будівлею, яка не вписується у естетику міста. Стефан Жеромський, польський письменник і публіцист, пропонував перетворити собор на музей історії польського народу, однак, незважаючи на всі протести, споруда була знесена у 1924-1926 роках. Також у ті роки були знесені всі інші православні храми у Варшаві.
