Вулиці Варшави завжди славилися своїм затишком, колоритом і чарівною атмосферою. Про них писали у своїх творах відомі письменники Польщі і світу, історики та краєзнавці по деталям збирали інформацію про той чи інший унікальний архітектурний об’єкт, який колись існував у столиці. В усіх аспектах Варшава розвивалась поступово, але із особливим шармом, і про це дуже багато писав польський дослідник Станіслав Мілевський. Детальніше на warsaw-future.
Якою була Варшава у 19-му столітті?
Довгий час Варшава залишалася містом контрастів: поряд із вишуканими палацами були побудовані невеликі дерев’яні хатини із прибудовами, у дворах замків та монастирів часто можна було побачити сарайчики для карет і конюшні. Популярним, але не надто охайним місцем у Варшаві 19 століття був Саксонський сад – влітку через велику кількість людей та проїжджаючих повозок там стояли стовпи пилу, який змішувався із задушливим повітрям, а восени у саду було дуже багато бруду. Найбільше співчуття у Саксонському саду викликали жінки, які були затягнуті в тугі корсети та вдягнені у важкі накрохмалені сукні. У літню спеку їм було дуже складно пересуватися вулицями у таких нарядах.
Центральні вулиці Варшави були вимощені бруківкою, а в околицях міста громадянам доводилось терпіти пил і бруд, якого було особливо багато у дощову погоду.
У 19-му столітті майже половину населення столиці складали евреї і тому у назвах багатьох варшавських вулиць були єврейські мотиви. Наприклад, вулиця Єрусалимські алеї вела із Варшави до селища Новий Єрусалим, де жили заможні люди із єврейським корінням, торгівці та ремісники.
Легендарними магазинами Варшави у 19-му столітті були магазин Ресслера, Хуртіга та Хемпеля. Публіцисти у своїх працях згадують, що у цих крамниці користувалися великим попитом у варшв’ян, адже там можна було знайти все: від предметів особистої гігієни до транспортних засобів. Ціни були досить вискоми, але товпи покупців це не дуже лякало. Вулиця, на якій возвеличувався собор святого Хреста, вважалася однією із найгарніших. За нею постійно доглядали, прибирали сміття, слідкували за станом доріг.
Райони міста, де було менше культурних пам’яток, часто були переповнені жебраками-дармоїдами. Про них із обуренням згадував у своїх творах Болеслав Прус, стверджуючи, що люди, які найчастіше вдавалися до жебракування, лише обманюють містян і ледарюють.
Як пересувалися містом варшв’яни?
Як і в більшості великих міст, транспорт у Варшаві розвивася дуже стрімко. Спочатку містянам та гостям столиці пропонували свої послуги візники, потім почали з’являтися трамваї і перші таксі. У міській газеті “Голос правди” у 1928 році писали, що попит на таксі зростає не дивлячись на те, що ціни у ньому були значно вищі, ніж у громадському транспорті. Із водіями не можна було торгуватися, адже в кожному таксі були встановлені спеціальні таксометри, які відраховували вартість поїздки. Такі таксометри суворо контролювались місцевою владою.
Тролейбуси – більш комфортний та безпечний вид транспорту – почали з’являтися у Варшаві тільки після Другої світової війни внаслідок транспортної кризи. Хоча Варшава була столицею країни, перші тролейбуси з’явилися у Вроцлаві та Познані.
